і щось начеб то майнуло поміж мене, щось ніби доторкнулось до мого серця і відкрило мені ті почуття які я так давно шукала: ніжність, відвертість, тепло, радість… але це було ненадовго. холод моєї байдужості охопив мене знову, і знову будні стали сірими, безмежно затяжними і холодними. емоції самі по собі кудись зникли, залишили відчуття суму, втоми і самотності. все стало як завжди "стабільно-нормально", що мені остогидло.
я ж хочу жити і відчувати, відчувати, що я комусь потрібна, що хтось за мене дбає, переживає, сумує або просто хоче бути поруч.