напевно сумні пісні самі надихають на написання нового запису. наразі такі часи, коли мене переповнюють неоднозначні і досить різні емоції. постійно сумніваюсь у своїх діях, не має однозначного ТАК, і однозначного НІ. все пливе своїм чином без найменшого натяку на майбутнє. повна ізоляція від близьких друзів і дивні почуття до нових. наміри ..., дивна поведінка… і пізні дзвінки… - такі дії змушують замислитись над чимось індивідуальним в ставленні до кожного, але принаймні не зараз так точно.
… - мала дитина, якій потрібно набавитись, а потім можна натякнути - ей, пора дорослішати!
… - показати, що не все крутиться навколо нього, і вслухатись у доцільність даної поради;
… - жити майбутнім, новими почуттями, знайомствами з добре забутим старим.
для себе ж хочу побажати: навчитись довіряти людям, розгледіти в них, щось особливе, притаманне саме їм, прийняти їх такими якими вони є, і навіть якщо ім'я улюблене - не улюблене, і закохуватись, а не закохувати.

те до чого прагну, буде, впевнена - заплановане чудове літо, круті 20 (дійсно круті), зміни у поглядах на деякі речі.
на даний момент хочу почути лише одну фразу: "your visa is approved" і прокричати: "New York heart awaits."
а заміж я ще встигну;)
ххх