відчуваю себе не дуже добре після сказаних мною огидних, грубих, не приємних, болючих слів.
це не схоже на мене.
занадто була захоплена злістю і мені хотілось, щоб С. відчував себе так само як і я, щоб йому було боляче, неприємно, щоб мої слова не раз згадував і це засіло в його голові на довго!
на цьому етапі я не готова була сказати :" а знаєш, давай забудемо те що було, надіюсь це тобі було уроком, уроком на все життя.
я не готова була сказати: "я пробачаю тебе"
на це потрібен час.
адже після довгоочікуваного пробач ми будемо спілкуватись. можливо не так як раніше.
спочатку це будуть банальні розмови ні про що. потім довгі розмови з екскурсом в минуле, те що було і могло бути. а далі… а далі що?
а далі те саме що і попередні рази.
__________________________
не хочу розчаровуватись в людях які мені близькі, або були близькими, це занадто складно, морально…
можливо, мама права!" важко пересилити себе, свої страхи, і прийти ось так знаючи, що бажаного пробач можна не почути, на це потрібна сміливість і прив'язаність "

як би легко не було впоратись з емоціями, але це зачепило мене.

Неповторна легкість її душі у поєднанні із важкими думками і металевим серцем зачаровували багатьох, так їй від цього не було ніякого лоску. Коли пліч-о-пліч неї йшли люди, байдужі та тимчасові, вона підсвідомо відштовхувала кожного з них, повторюючи, що все попереду. Там чимдуж швидше вона йшла, тим менше помічала. І до бісу той матеріальний, скупий і нещасний світ, по якому всі ми рухаємось вище й вище - прямо в небо.
Не будь в її житті стільки болі, зневіри і солоних сліз, можливо б вона знайшла собі ту частину серця, яку колись поховала в душі минулого. Та доля розпорядилась так, що вже, мабуть, ніколи не зустріти їй такого милосердя з боку волі Божої, бо мала вона все, та втратила, бо не цінувала те, що мала, а жаліла, бо не прагнула змінюватись сама, а змінила світ навколо себе.
Та чи є в гіркому бокалі солодкий присмак? Чи чути в тиші крики голосні? Та чи не в змозі ми бути самі володарями своєї долі? В кінці кінців, - є ми, є світ, і люди навколо нас теж є, і природа, і щастя, і біль, і з усім цим потрібно миритись, та правила гри вона створить сама. Вона вже це зробила. Бо на те була її воля.

не питайте мене того, в чому я ще сама не розібралась.
не давайте поради, доросла дівчинка сама розберусь
не вигадуйте того, чого не було

якась дурня між нами.
ми не розуміємо один одного, сперечаємось, часто сваримось, з'ясовуємо відносини яких по суті і не має.
єрунда якась
або це треба закінчувати не розпочавши, або блять не пудрити мені мозок.
…

В. ти мене плутаєш!
я собі вся така наївна, слухаю А. мені так приємна його компанія, його турбота, а ти тут мені говориш такі речі, що я вже ну зовсім заплуталась.
ой, що буде то буде, на крайній випадок справлятись з власними емоціями я навчилась.

ой припав ти мені до душі.
підкупив своїми очима, ніжністю, відвертістю, турботою.
всілякими зусиллями стараюсь приховати свій потяг до тебе, але не можу.
чекаю дзвінка, зустрічі, чекаю тебе коли прийдеш, міцно притиснеш до себе.
боюсь тобі відкритись, боюсь, що не зрозумієш, або ж навпаки приймеш такою як є!
і ось твій пропущений дзвінок ,1:36:21
від тебе приховала, але я сумую за тобою

И вот мы сидим.
Одри и я.
И чувство неловкости.
Втиснулось между нами и тоже сидит.
— Эд, ты мой лучший друг, — помолчав, говорит Одри.
Вот такими словами женщина может убить мужчину.
Ни постолета не надо, ни пули.

03.11.13
розбудив мене холодом. зігрів руками.
перегляд фільму проміняли на поцілунки та обійми.
якби добре мені не було, але навіть Є. сказав, що я знову шукаю підступ.

перечитала свої записи і я засумувала
за людьми
за подіями
за друзями
за коханням

"одружись і не снись"

Д. "- я не хочу їхати, якщо я поїду це буде крапка. я не хочу приховувати свою симпатію до тебе і я не розумію твоє категоричне НІ!"
О. " - я думала ти вже давно зрозумів мене і мої дії, зрозумів те що я ніяк не зможу піти проти себе, проти власних думок, емоцій, почуттів. "

якось так дивно, тільки у твоєму житті з'явилась людина з якою тобі приємно проводити час, яка небайдуже до тебе ставиться і якій ти майже довіряєш, і тут їй треба обов'язково кудись їхати.
ну ок

як же круто прийти після залу і відчувати приємну втому.

хворіти це зовсім не круто. постійний кашель, головні болі, жар, слабкість, зовсім бліда та алергія на медикаменти - повний набір.
та ще незрозумілі жести зі сторони Д. Ж. на обох - ТАБУ.
пояснити це - важко.