а сльози самі по собі котяться по щокам. не знаю чому, але смуток навіюється сам. можливо, це пов'язано із закінченням 11 класу, адже наше дитинство закінчилось разом з школою, а можливо, це просто почуття самотності, яке чомусь мене переслідує день за днем.
важко розлучатись з людьми, які тобі не байдужі. але важко розуміти те, що байдужа ти!
не знаю що це, або порив емоцій, або просто дурниці, які на жаль все частіше і частіше приходять у мою голову.